Сотні місць страт досі чекають не тільки на вшанування пам’яті, але навіть на позначення, і багато з них заростають роками, ніби пам’ять про людей, єдиною провиною яких було те, що вони були поляками, збиралася назавжди зникнути.
Що дає надію на подолання цього болісного досвіду в дусі примирення, так це безпрецедентний масштаб допомоги, яку поляки надали перед лицем російської агресії не лише в своїх домівках, але й в Україні, яка боролася з терором окупантів. Це зворушило серця і совість значної частини українців, що не змінює того факту, що, особливо на початковому етапі війни, часто були присутні бандерівські кольори та посилання на їхні традиції.Підписання Католицькою Церквою в Польщі, Українською Греко-Католицькою Церквою та Римо-Католицькою Церквою в Україні спільного послання «Прощення і примирення» дає надію на зміну цього стану речей і колективної свідомості українців. Патріархат Київської Православної Церкви залишиться великим абсентесом, але все ж після років мовчання, заперечень і, прямо кажучи, брехні, зведеної в ранг офіційної позиції державної влади України, маємо перші симптоми про зміну поточного ставлення.
Ювілейні урочистості розпочалися урочистою польсько-українською Літургією слова «Прощення і примирення», яка відбулася 7 липня об 11.00 у варшавській архикатедрі св. Івана Хрестителя спільно Голова Польської Єпископської Конференції Митрополит Познанський Архиєпископ Станіслав Ґондецький, Глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук та Голова Конференції с. Римо-католицькі єпископи України єпископ Луцький Віталій Скомаровський. Під час богослужіння було озвучено зміст послання польською та українською мовами.У варшавських урочистостях взяли участь члени Постійної Ради єпископату, греко-католицькі єпископи Конференції єпископату Польщі; Митрополит Перемишльсько-Варшавський Євгеніуш Попович, єпископ Вроцлавсько-Кошалінський Влодзімеж Ющак та єпископ Ольштинсько-Ґданський Аркадіуш Трохановський. Після варшавських урочистостей обидва президенти польського та українського єпископатів разом із головою УКГК вирушили у паломництво на Волинь, де 8 липня о. 11. Архиєп Ґондецький відслужив святу Месу в Парослі Головній біля Влодзімежа на Рівненщині та виголосив проповідь.
9 лютого 1943 року це вже безлюдне село тодішнього Волинського воєводства зазнало нападу відділу УПА, в результаті якого було вбито від 149 до 173 поляків. Цей злочин історики визнають початком Волинської різанини. Бійня, жорстокість якої перевищувала межі уяви. Через багато років Войцех Смаржовський зробив спробу розглянути цю дуже болючу тему у фільмі під короткою назвою «Волинь». Глядачі були шоковані сенсом зображення, а у відповідь на питання, чи так воно виглядає насправді, чули, що було гірше, але ні зображення, ні жодні слова цього не передадуть. Тим більше, що холодну операцію, сплановану в ім’я божевільної ідеології, проводили ті, хто десятиліттями й поколіннями співжили на малих батьківщинах, і жодні суперечки не переходили меж сусідських непорозумінь.Ще один акцент ювілейних урочистостей відзначили 9 липня в 11. Заупокійна літургія за вбитими польською та українською мовами в римо-католицькому соборі Святих Петра і Павла в Луцьку. Цього разу група ювілярів на чолі з Апостольським Нунцієм в Україні прот Вісвальдаса Кульбокаса розширив митрополит Київський і Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній. Присутність президентів обох країн надала заходу символічного характеру; Польща – Анджей Дуда та Україна – Володимир Зеленський.
Прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, який прибув в Україну в п’ятницю, 7 липня, рано вранці вшанував пам’ять жертв у нині неіснуючому селі Островки, жителів якого вбили УПА. Разом із нащадком одного з мешканців, д-ром Леоном Попеком, він викопав хрест на місці розстрілу і запалив свічку перед статуєю Матері Божої на згадку про церкву, що стоїть на цьому місці.
У Варшаві анонсували офіційні державні церемонії. Речник ПіС Рафал Бохенек заявив з цього приводу, що це «незагоєна рана в польсько-українських відносинах роками». На запитання про очікування щодо України він додав; «Ми чекали б правди і називали речі своїми іменами».
